Розкопування грунту проводиться на всіх полях сівозміни в такому порядку черговості:

1.На полях під посівами буряків поточного року;

2.на полях під посівами ярих культур (бурячище минулого року);

3.на полях, виділених під буряки наступного року;

4.на полях, виділених під кукурудзу;

5.на полях під посадкою картоплі поточного року;

6.на полях багаторічних трав другого і третього року користування;

7.на решті полів сівозміни

8.на неорних землях (обстеження на залягання коконів з гусеницями метелика і ворочків саранових)

9.на озимих культурах під врожай наступного року.

Розмір ям для всіх полів сівозміни встановлюється 50х50 см при глибині їх 50 см. Для більш повного виявлення сірого бурякового довгоносика на полях, виділених під буряки на наступний рік, а також на полях під багаторічними травами другого і третього років користування глибина ям встановлюється 65 см при їх розмірі 50х50 см.

Кількість ям, незалежно від розміру поля 8 штук 50х50 см, тобто 2 кв. м. В окремих випадках 1 кв. м. – 4 ями.

Ями розміщуються у шаховому порядку на однаковій відстані одна від одної. При чому на бурячищах рядок буряків повинен проходити через середину ями ( так, щоб на кожну яму припадало 2-3 корені буряків).

Перший ряд ям треба копати на відстані 20 м від краю поля. Перед розкопуванням ями її краї, треба відмітити за допомогою дерев'яної рами розміром 50х50 см.

Кожну яму повинні розкопувати 2-3 чоловіки: один відбиває краї ями і копає, поступово виймаючи землю невеликими порціями на розіслані біля ями брезент чи синтетичну плівку, а інші перебирають землю, розбиваючи кожну грудочку, вибирають з неї всіх комах (як живих так і мертвих), їх рештки вкриті пліснявою, а також кокони (з гусінню і порожні). Дощових черв'яків вибирати не потрібно. Кожну порцію землі обов'язково перегляниути 2 рази, перший раз переглядають грунт під час його виборки з ями і повторно при поверненні на місце. Норма виробітку однієї групи з трьох чоловік -16 ям за день залежно від стану грунту.

Знайдених комах складають в одну загальну посудину (банку з кришкою) з концентрованим розчином солі. Неможна класти комах у посудину з землею, бо частина їх (личинки жуків, жужелиці) псують одна одну.

Перед початком роботи в банку обов'язково кладуть етикетку написану чорним олівцем (пастою писати не можна), зазначивши в ній номер поля і проби, назву культури і розмір обстеженої площі.

Всі комахи, знайдені при розкопуванні на одному полі, зайнятому однією культурою, становлять одну пробу. Якщо на полі було посіяно дві культури, то комахи, зібрані на кожній культурі становлять окремі проби. Так само роблять в тих випадках, якщо частина (не менше 10%) поля, що була під буряками, пересіяна, тобто розкопування по пересіяній і непересіяній площах становлять окремі проби, при цьому в етикетці повинен бути зазначений строк пересівання буряків.

Комах знайдених протягом дня не пізніше вечора того самового дня, кладуть у марлевий мішечок і промивають водою, а потім з усіх банок з одного поля об'єднують разом і, поклавши з ними заповнену етикетку загортають у шматок марлі розміром 30х20 см і перев'язують пакет ниткою.

Якщо розкопування поля закінчують на другий день, то матеріал зібраний на першій і другий день на цьому полі з'єднують в одну пробу і кладуть в один пакетик з спільною етикеткою.

До пакетика потрібно прикріпити етикетку, на якій написати чорним олівцем № проби і назву культури, щоб потім можна було відразу нерозгортаючи знайти потрібну пробу.

У такому вигляді проби кладуть у загальну банку, наповнену спиртом, розведеним водою (три частини спирту на одну частину води). Банку щільно закупорюють щоб спирт не невипаровувався, так проби зберігаються до відправки їх на дослідження. Якщо спирту немає, його можна замінити розведеною горілкою.

На правельність консервування слід звернути особливу увагу, бо комахи без заварювання їх кип'ятком, або слабкий розчин спирту псують забарвлення комах і не можуть бути визначені спеціалістами.

Після закінчення розкопок проби і етикетки до них доставляються в районні інспекції захисту рослин.

Після визначення видового складу і чисельності шкідників, спеціалісти районних інспекцій захисту рослин заповнюють і підраховують зведенні форми результатів грунтових розкопок по району, а заповнені етикетки до проб з підсумками аналізів проб повертають в господарства для керівництва при плануванні і здійсненні винищувальних заходів.

Розкопки дозволяють визначити видовий склад, співвідношення стадій, ступінь загрози від основних шкідників.

Щільність дротяників 3-5 екз./кв.м. і більше є небезпечною для багатьох культур. Відносно бурякового довгоносика існує така шкала оцінки загрози: 1бал – незначна загроза, до 0,5 екз. на кв.м.

2 бали – значна, від 0,6 до 2 екз.на кв.м.

3 бали – велика , від 2,1 до 5 екз. на кв.м.

4 бали – дуже велика, 5 і більше екз. на кв.м.

Обстеження неорних земель та інших сільськогосподарських угідь на заселенність лучним метеликом

Одночасно з розкопуванням на орних землях проводять масові обстеження неорних земль і багаторічних травах на залягання коконів лучного метелика. Обстеження проводяться у всіх господарствах району по узбіччях доріг, узліссях і інших неорних землях, а також на посівах багаторічних трав та просапних культурах, де в період вегетації рослин були виявлені пошкодження гусеницями лучного метелика.

Кожну ділянку неорних і орних земель обстежують окремо і складають окрему пробу з окремою етикеткою. Через те, що кокони лучного метелика залягають у верхньому шарі грунту, то немає потреби копати глибокі ями, досить зняти дернину на глибину 5-7 см, розмір ям установлюється 25х25 см (1/16 кв. м). На кожному полі береться 16 таких ям, тобто 1 кв. м. Ями на широких за формою ділянках розміщують через кожні 50-100 м в шаховому порядку, а на вузьких (видовжених) в 1-2 повздовжних рядків. Такі розкопування зручніше проводити одному робітнику, який спочатку підрізає шматок дерну по мірці, потім виймає його і переглядає на мішку. При цьому потрібно вибирати кокони лучного метелика (з гусінню і порожні) і класти їх в чисту бану (без води та землі).

Особливу увагу слід звернути на ті місця, де наприкінці літа була помічена гусінь лучного метелика. У вогнищах, де було виявлено кокони лучного метелика, треба викопати додатково 4-8 ям на 1 га. Після закінчення розкопок кокони лучного метелика загортають у шматок марлі і прикладають до нього відповідну етикетку (обварювати кокони окропом або класти в спирт не рекомендовано). Проби з етикетками до них доставляються в районну інспекцію захисту рослин.

Лучний метелик

Для встановлення загальної площі з підвищеною чисельністю ворочків саранових, визначення їх щільності, місць концентрації, проводять осінні остеження на тих ділянках, де влітку сарана відмічалася у кількості більше одного екз. на кв. м.

Обстеження проводять після закінчення масової яйцекладки на початку відмирання саранових (вересень-жовтень). Визначають площі, заселенні сараною.

У зоні сільськогосподарських посівів насамперед обстежують ділянки з природною рослинністю, краї полів та перелоги. Облікові майданчики закладають через 100 м один від одного. На них лопатою знімають шар грунту 0,25 кв.м (50х50) глибиною 5-8 см. Землю подрібнюють руками і вибирають ворочки. Всі виявлені ворочки підраховують, відділяючи зокрема загиблі та пошкодженні ентомофагами і хворобами.

Для встановлення загальної площі з підвищеною чисельністю ворочків саранових, визначення їх щільності, місць концентрації, проводять осінні остеження на тих ділянках, де влітку сарана відмічалася у кількості більше одного екз. на кв. м.

Обстеження проводять після закінчення масової яйцекладки на початку відмирання саранових (вересень-жовтень). Визначають площі, заселенні сараною.

У зоні сільськогосподарських посівів насамперед обстежують ділянки з природною рослинністю, краї полів та перелоги. Облікові майданчики закладають через 100 м один від одного. На них лопатою знімають шар грунту 0,25 кв.м (50х50) глибиною 5-8 см. Землю подрібнюють руками і вибирають ворочки. Всі виявлені ворочки підраховують, відділяючи зокрема загиблі та пошкодженні ентомофагами і хворобами.

Для виявлення заселеності земельних угідь мишовидними гризунами обстежуються всі орні і неорні землі в усіх господарствах району. Крім того для встановлення поширення і чисельності мишовидних гризунів обстежуються усі землі держфонду і смуги відчудження залізниць та державних автотрас на території кожного району.

Чисельність мишовидних гризунів визначають шляхом підрахунків – колоній і нір на один га. З цією метою закладають маршрути вздовж або по діагоналях угідь , які обстежуються. Довжина маршруту 1 км при ширині 10 м, що дорівнює площі 1 га. Шлях можна заміряти кроками, з розрахунку, що в одному км 1200 чоловічих або 1400 жіночих кроків. Рухаючись по території чи площі, яка обстежується спеціаліст підраховує чисельність колоній і нір в них в полі зору, але не далі 5 м в обидві сторони маршруту. Підрахована кількість колоній і нір в колоніях мишовидних гризунів на одному маршруті розміром 1 га і буде характиризувати середню чисельність гризунів для всієї площі угіддя чи поля, яке обстежується.

Для встановлення кількості жилих нір і колоній, виявлені на обліковому маршруті всі колонії (нори), але не більше 10 ретельно забиваються землею, а на слідуючий день підраховуються відкриті (жилі). Результати підрахунків середньої чисельності всіх колоній, в тому числі жилих, всіх нір і окремо жилих, заносяться в облікову картку.

1- ковалика (дротяник); 2- лучного метелика; 3- підгризаючої совки (окличної); 4-капустяної совки; 5-підгризаючої совки (озимої); 6- малої хлібної жужелиці; 7 –колорадського жука; 8-жука кузьки; 9-звичайного бурякового довгоносика; 10-травневого хруща.

  

В основу розробки методичних рекомендацій покладені матеріали рекомендацій Інституту рослинництва, селекції і генетики імені В.Я.Юрьєва та «Фітосанітарний моніторинг і прогноз» Навчальний посібник. Кулєшов А.В., Білик М.О., методичні рекомендації ДІЗР Київської області.